Лекція №3 Тема: епідеміологічна характеристика інфекцій дихальних шляхів. Епідеміологічна характеристика інфекції дихальних шляхів. Аерозольні або дихальні інфекції передаються через повітря. І стадія передачі збудника (виділення збудника з організму відбувається при видосі, розмові вдосі). ІІ реалізується через краплинну, краплинно-ядерцеву та пилеву фазу аерозолю. ІІІ стадія (проникнення збудника в організм людини) відбувається на фізіологічному вдосі. Краплинна фаза аерозолю передає збудника на відстані 1-2 метри, краплі підсихають в найближчі 20 хвилин після виділення і зберігаються при певній температурі, вологості до 2 годин (кір, грип, менінгококова інфекція). При підсиханні краплинна фаза аерозолю переходить в краплинно-ядерцеву. При цьому зберігаються більш стійкі збудники (вітряна віспа, легіонельоз, вірусні контагіозні геморагічні гарячки) вони можуть в цій фазі пересуватися з конвенційними потоками повітря, по вентиляційних ходах. Краплини осідають повільно і створюється вторинна пилева фаза аерозолю. Повітряно - пилевим шляхом частіше передається туберкульоз, дифтерія. Загально прийнято, що розвиток епідемічного процесу при аерозольних інфекціях визначається інфекційно-імунологічними взаємовідносинами популяцій в паразитарній системі. В даний час відмічається нелінійний характер інфекційно-імунологічних взаємовідносин. Під впливом циркуляції збудника імунологічна структура колективу діє на якість цього збудника. Вірулентність зростає при пасажі через сприйнятливі організми і знижується при пасажі через імунні, що дозволяє збуднику зберігатися в між епідемічний період. Соціальними факторами, які впливають на розвиток епідемічного процесу аерозольних антропонозів, є щільність населення, скупченість розміщення, народжуваність, формування колективів, організація щеплень. Більшість інфекцій цієї групи є керованими інфекціями, які керуються засобами імунопрофілактики. Інфекції дихальних шляхів-велика група, до неї відносять як вірусні, так і бактеріальні інфекції. І. Вірусні: грип, ГРВІ, кір, краснуха, епідемічний паротит, вітряна віспа, віспа мавп, вірусні контагіозні геморагічні гарячки, мононуклеоз, ентеровірусна інфекція, герметична інфекція. ГРВІ в свою чергу поділяється на: аденовірусну інфекцію, парагрип, рино вірусну інфекцію, респіраторно-синцитіальну. ІІ. Бактеріальні: менінгококова інфекція, дифтерія, кашлюк, паракашлюк, скарлатина, ангіна, орнітоз, легіонельоз, а також, повітряно-капельним шляхом передаються орнітоз (збудник хламідія) і респіраторний мікоплазмоз. Найбільш розповсюджені – ГРВІ. Останнім часом є спалахи ентеровірусної інфекції, яка передається як повітряно-крапельним шляхом, так і фекально-оральним. Так, в 1998 році в Одеській обл. зареєстровано 383 випадки (переважно серед дітей) захворювань на аденовірусну інфекцію та Коксакі В. Із бактеріальних захворювань з повітряно-крапельним механізмом передачі найбільш небезпечні – дифтерія та менінгококова інфекція. На початку 90 років на Україні розпочалася епідемія дифтерії. В 91-му році вибухово збільшилась захворюваність в 10 разів, яка впродовж 5 років трималась на високому рівні, кількість хворих значно зменшилась після проведення масових щеплень. У 1997-1998 роках основною причиною поширення інфекції в Україні можна вважати зниження числа щеплених нижче 60%, знизився колективний імунітет серед дітей і дорослих. Багато відводів від щеплень були пов’язані з необгрунтованим розширенням протипоказань, некомпетентною пропагандою в пресі про шкідливість щеплень, що зумовили перебільшення загрози ускладнень від щеплень. Спостерігалися численні відмови від щеплень батьків, фальсифікація щеплень, особливо в сільських районах. Джерелом інфекції є людина, яка хворіє на дифтерію або носій. Механізм передачі – повітряно-крапельний, але у зв’язку із стійкістю збудника у зовнішньому середовищі можливий і контактно-побутовий шлях передачі (поцілунок, посуд, іграшки). У виняткових випадках...